“Совєтський антисовєтський фільм”: Капіані, Падалко, Притула та інші – головне з відгуків про фільм “Заборонений”

“12 років тому, коли ми з Єгор Соболєв вирішили, що діти будуть україномовними, мені теж не було завжди “комфортно” – на дитячих майданчиках і на дитячих секціях поруч з іншими батьками. Я в минулому страшений київський сноб з вулиці Софіївської. “А ти, вообще, с левого берега!” – було моїм останнім аргументом в сварках зі шкільними друзями в супер-центральній школі. Я, звісно, дуже переглянула свої погляди на “столичність” після навчання у ВИШі, але рецидиви у вигляді, “зараз ще подумать, що я не киянка (!)”, напевно, тоді ще залишалися.

Зараз мені мої діти зі знаннями справи розповідають про “право вибору”, “про неприпустимість тиску на особистість”. Я могла б пишатися такому вмінню тримати свою територію, якби це не стосувалося мови. Але, можливо, вони теж мусять до цього своїм шляхом. Ми поки їх дуже в цьому підтримуємо.

Щодо фільму, то це для мене було найкраще з українського кіно, що я бачила за останній рік. І як правильно зауважила на прем’єрі творча група, фільм, найпевніше, викликатиме питання в істориків, бо він все ж таки художній, націлений на широкого глядача, а не документальний. Але це потужна провокація, аби захотіти знати про Стуса все. Зокрема, і замовити книгу Вахтанга Кіпіані, через яку з ним судиться адвокат Стуса Віктор Медведчук.

Фільм мене найбільше зачепив фіналом через особисте. Це була колискова. Моя перша українська колискова, яку я вивчила, щоб співати сину 12 років тому. Дякую усім творцям #Заборонений”

“Передаю вітання режисеру та продюсеру стрічки “Заборонений”. Дякую, що залишили у фільмі сцену з Медведчуком. І, хоч прізвище адвоката у фільмі озвучене не було, але ми ж в курсі;).

Я обіцяв у разі, якщо ви залишите цю сцену, зробити селфі з сеансу і виставити у себе на сторінці. Проте, фільм настільки захопив, що під час сеансу я на це не відволікався. Сподіваюсь, таке фото і слова максимальної подяки вам та усім хто долучився до створення фільму підійдуть ;))?!

Після сеансу мене наздогнала на вулиці одна пані і попросила передати міністру освіти, що цей фільм потрібно показувати у всіх школах країни. Я з пані міністеркою не знайомий. Але я знаю, що мою сторінку читають багато освітян. Порадьте старшокласникам у ваших школах подивитись цей фільм. Щоб вони мали правильне уявлення про те, хто такий Стус, хто така Горська, Чорновіл, Лук‘яненко, Дзюба і багато інших, хто, за свої переконання, не боявся ні тюрми ні смерті! І що таке любов та повага до МОВИ!

Зрештою, фільм рекомендую подивитися усім! Не пошкодуєте!”

“сходіть, з просвітницькою метою – якщо ви не дуже пам’ятаєте зі школи хто такий Василь Стус і не будете читати про нього і його творів – сходіть, щоб мати якесь примарне(саме таке і ніяке більше) уявлення.

якщо ви знаєте хто такий Стус – не ідіть на фільм! – краще вдома вірші почитайте і про нього якесь дослідження.

бо фільм не показує його як Людину, не показує в чому була його крутість і сила.

то якась така незрозуміла замальовка, де, щоправда, виконавець головної ролі красиво і чудовим голосом декламує круті вірші.

Сподіваюся, що гідного фільму Василь Стус дочекається!!!”

“Подивився стрічку “Заборонений”. Слів мало, але я спробую. “Доярка з Хацапетівки”, лише з актором схожим на на Василя Стуса в головній ролі. Розумію, що це художнє кіно, але викинути рух людини до самої себе і залишити плакат на стіні – це дуже сумне видовище. Режисеру, і це видно, хотілося зняти трилер і він при цьому пожертвував історичним тлом, яке набагато цікавіше і “кінематографічніше” за створене ним. Совєтський антисовєтський фільм”.

Поділіться в соціальних мережах